27.01.2022
Гумові покриття KRAIBURG KEW Plus доступні в двох версіях
З 2004 року гумове покриття для корів KEW Plus є символом найвищого комфорту серед матів в асортименті компанії…
23.01.2022
Запчастини для охолоджувачів молока
Маємо в наявності запчастини до охолоджувачів молока: - компресори - моторедутори різних типів - зливні клапани -…
Порівняння нових та реконструйованих молочних ферм
ТМ «molochka.com»
office@molochka.com
Статтю буде опубліковано в журналі «Молоко і ферма" за грудень 2011
Питання по статті надсилайте на office@molochka.com. Використання матеріалів статті дозволяється при включенні відповідного посилання на цю статтю.
Молочні ферми США не так давно почали оновлення та реконструкцію своїх молочних ферм. Наприклад, молочні корови штату Вісконсін традиційно утримувалися на прив’язі. Зміна парадигми почалася лише в 1990-их роках, коли все більше господарств почали обирати безприв’язне утримання як основний підхід до організації молочного стада. Основні зміни і реконструкція продовжували відбуватися протягом 2000-их років. В цьому дослідженні використано практичні дані по 302 молочним фермам штату Вісконсін, які здійснили розширення (нове будівництво або реконструкція) своєї діяльності. Це дозволяє прив’язати реальні кроки, що були зроблені при розширенні, до змін в надоях. Мета дослідження – це перевірити теоретичні вигоди різних технологій утримання на реальних даних і змінах в продуктивності. Методи статистичного дослідження дозволяють відокремити та визначити вплив окремих факторів від впливу інших факторів, що впливають на надої. Таким чином, було досліджено вплив таких факторів як перехід на безприв’язне утримання, тип корівника, нове будівництво чи реконструкція старих корівників, тип підстилки, розташування кормового столу, видалення гною, фіксація тварин, перенаселення, родильне відділення, і методи вентиляції.
Перехід на безприв’язне утримання
В період з 1994 по 1998 рік на безприв’язне утримання перейшло 156 з 244 господарств вибірки (64%), що використовували цей тип утримання станом на 1998 рік. Такі значні зміни пояснюються осмисленням того, що безприв’язне утримання значно знижувало витрати праці, покращувало комфорт корів, і збільшувало продуктивність ферми. Valde та ін. (1997) зробили висновок, що різниця в захворюваності та проблемах репродукції зробили безприв’язне утримання більш бажаним, ніж прив’язне утримання. Ферми, що перейшли на безприв’язне утримання спостерігали зростання в середніх надоях молока, з розрахунку 841 кг на голову на рік більше, ніж на прив’язному утриманні. В більш ранньому дослідженні (Norrell та ін., 1981) виявлено, що перехід на безприв’язне утримання спочатку понижував надої і лише через два роки надої відновлювалися. Stahl та ін. (1999) прийшли до висновку, що виробники досягли збільшення виробництва та покращення продуктивності праці протягом 5 років після переходу на безприв’язне утримання. Загалом, середні надої виробників в цьому дослідженні з виключно безприв’язним утриманням на 938 кг вищі за надої виробників, які утримують корів на прив’язі. Частково, таку різницю в продуктивності можна пояснити управлінськими практиками власників. Виробники, що використовують тільки прив’язне утримання, часто традиційні, менші, сімейні ферми, що використовують менше нових продуктивних технологій. Вік корівників теж може мати значення, оскільки ферми з прив’язним утриманням, як правило, старіші ніж ті, що використовують безприв’язне утримання.
Ферми, що перейшли на безприв’язне утримання, залишилися задоволенні його впливом на продуктивність тварин. 91% фермерів відзначили набагато покращену зручність годівлі тварин, завдяки тому, що індивідуальна годівля була замінена на групову годівлю. 81% фермерів визнали значне покращення комфорту корів, 74% визнали значне зниження пошкоджень суглобів, 71% -- значне зниження пошкоджень дійок, 57% -- чистоту корів, 57% -- можливість переміщати корів, 53% -- поїдання корму, 48% -- здоров’я вимені, 40% -- управління гноєм. Невисокий показник по останньому пункту пояснюється тим, що часто фермери обирали прибирання гною трактором, що збільшувало потребу в праці, порівняно з прив’язним утриманням.
Нове будівництво чи реконструкція старих корівників
Більшість (66%) виробників у цьому дослідженні використовували виключно нові корівники з безприв’язним утриманням, решта використовували або реконструйовані корівники з безприв’язним утриманням (10%), або і нові і реконструйовані корівники з безприв’язним утриманням (23%). Середні надої у 1998 році не відрізнялися між цими трьома групами, проте зростання середніх надоїв з 1994 р. було вище у господарств з реконструйованими корівниками. Це говорить про те, що при правильній реконструкції, продуктивність корів може бути на такому ж рівні як і при новому будівництві. Виробники, що здіснили реконструкцію приміщень не так значно збільшили поголів’я та здійснили в два рази менші інвестиції з розрахунку на стійло-місце, ніж виробники в інших двох категоріях. Звичайно, найвищий рівень задоволення визнали фермери з новими корівниками. Вони більше задоволені комфортом корів, чистотою корів, управлінням гноєм, можливістю переміщати корів, та зручністю годівлі, ніж власники реконструйованих корівників. Це пояснюється тим, що виробники, які збудували нові корівники, не пристосовувалися до обмежень існуючих приміщень. До того ж, 75% новозбудованих ферм використовували годівлю роздачею корму всередині корівника, що пояснює більше задоволення зручністю годівлі. Але всі ці зручності потрібно розглядати через призму необхідних інвестицій при виборі певної технології.
Тип безприв’язного корівника
Молочні ферми, що включені в це дослідження, обрали будівництво корівників в таких пропорціях: чотирирядні, 39%; трирядні, 25%; шестирядні, 23%; та дворядні, 7%. Недоліки трирядних та шестирядних корівників порівняно з дворядними та чотирирядними корівниками – це збільшений тепловий стрес і зменшена зона годівлі (Smith та ін., 1996), проте будівельні витрати повинні бути меншими для таких корівників. Трирядні та шестирядні корівники потребують три ряди корів на двох гнійних проходах замість двох рядів корів; що збільшує скупчення корів та може обмежувати доступ корів до води та корму. Шестирядний корівник найширший, в зв’язку з чим, в ньому використано на 20% менше простору на голову, ніж у чотирирядному. Як результат, вентиляція може погіршитися, оскільки більше корів розділяють той самий об’єм доступного повітря (Midwest Plan Service, 1997).
Серед нових корівників з безприв’язним утриманням середній надій у 1998 р. був вищий у корів, що утримуються у чотирирядних корівниках (10639 кг), ніж в дворядних на 15% (9290 кг), трирядних на 10% (9660 кг), і шестирядних на 6% (10014 кг) корівниках. Якщо ж відокремити ефект варіанту розміщення кормового столу, то перевага чотирирядних корівників ще більша. Результати свідчать, що середні надої молока у 1998 р. були вищі при утриманні в чотирирядних корівниках (10725 кг), ніж в трирядних на 11% (9697 кг) чи шестирядних на 9% (9858 кг) корівниках. До розширення діяльності (до 1994 р.) значної різниці в середніх надоях між цими групами господарств не спостерігалось.
При цьому, при шестирядних корівниках, на одного працівника (50-годинний робочий тиждень) приходилося 47 корів, тоді як при дворядних та трирядних корівниках на одного працівника приходилося тільки по 35 і 38 корів відповідно. Витрати на будівництво з розрахунку на стійло-місце виявилися вищими для чотирирядних та шестирядних корівників, ніж для дворядних та трирядних, оскільки вужчі приміщення дешевше збудувати і при розміщенні кормового столу на вулиці зменшується розмір необхідного приміщення.
Тип підстилки
При безприв’язному утриманні, основа стійла та підстилка повинні забезпечувати комфортне лежання з чистою та сухою поверхнею (Midwest Plan Service, 1997; Stowell, 2000). Ферми в цьому дослідженні найчастіше користувалися піском (59%) та матрацами (28%). Пісок часто використовують для підстилки оскільки він неорганічний, добре висихає, допомагає зчепленню для копит в проходах, та виступає менш сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів, що спричиняють мастит, і менше сприяє пошкодженням суглобів. Матраци забезпечують належну м’якість для корови, і експлуатаційні затрати на підстилку часто нижчі. Для утримання матраців в сухості необхідно підсипати додатковий матеріал у вигляді тирси, соломи, стебел кукурудзи, подрібненої газети, або іншого органічного матеріалу.
Дослідження показало, що середній рівень надоїв не залежить від того, чи пісок чи матраци використовуються для підстилки. Smith та ін. (1997) також виявив, що підстилка при безприв’язному утриманні не впливає на якість молока. Rodenburg та ін. (2000) виявив, що при використанні матраців, корови більше проводили часу лежачи в стійлах, ніж при використанні піску, проте садна суглобів менше зустрічалися при використанні піску. Britten (1994) виявив нижчий рівень комфорту тварин та складнощі з гноєвидаленням при використанні неорганічних матеріалів для підстилки.
Ферми, які обради матраци для підстилки, також, як правило, будували нові чотирирядні або шестирядні корівники з кормовим столом по середині, та з автоматизованими системами прибирання гною. Матраци дозволяють зменшити потребу в ручній праці та знизити експлуатаційні витрати на забезпечення належної підстилки, проте додаткове дослідження потрібне для визначення річних затрат на використання різних типів підстилки.
Дослідження також дозволило проаналізувати перехід на використання іншої підстилки. Найчастіше, фермери переходили з солом’яної підстилки на пісок та з солом’яної підстилки на матраци. Обидві групи фермерів відзначили значні покращення в комфорті корів, пошкодженні суглобів та сосків, чистоті корів, використанні та затратах на підстилку. Фермери, що перейшли на пісок, відзначили також значні покращення в здоров’ї вимені та поїданні кормів, а фермери, що перейшли на матраци, – в управлінні гноєм, що, найбільш ймовірно, пов’язано з значно меншою кількістю підстилки потрібної зверху на матрацах.
Розташування кормового столу
Господарства в цьому дослідженні використовували три варіанти розташування кормового столу: в середині корівника (64%), ззовні з боку однієї з сторін корівника (18%), та окремо від корівника, де тварини повинні вийти з корівника для годівлі в окремому місці (8%). Серед всіх корівників з безприв’язним утриманням, виробники, що використовували годівлю в середині корівника, отримали вищі надої в 1998 р., ніж виробники, які використовували годівлю ззовні. Smith та ін. (1997) виявив, що на півдні США, стада, які отримували корм всередині корівника, або, під накритим дахом, мали вищі надої, ніж ті, що отримували корм ззовні. Можливим поясненням цього може бути, те що корма пошкоджуються кліматичними умовами, якщо немає даху.
Гноєвидалення
Важливість правильного управління гноєм зростає разом із зростанням розміру стада. Часте та ретельне прибирання гною необхідне для утримання корів чистими. Чисті корови менше піддаються захворюванням маститу та потребують менше підготовчого часу в доїльному залі. Виробникам часто потрібно обирати між прибиранням трактором, що потребує багато роботи, та автоматичними системами прибирання гною (скреперні установки, ґратчаста підлога, системи змиву), що потребують більших інвестицій. Загальні витрати та час, необхідний для прибирання гною автоматичними системами, часто нижчі ніж при щоденному прибиранні трактором. В цьому дослідженні фермери використовували прибирання гною трактором (80%), скреперними установками (11%), ґратчастими підлогами (7%), та системами змиву (2%), що свідчить про те що більша частина виробників обрала варіант, який потребує менше капіталовкладень.
Використання автоматичних скреперних установок знижувало потребу в працівниках на фермі приблизно на 20%. Загалом, виробники, що використовували автоматичні системи прибирання гною були значно більш задоволенні управлінням гноєм ніж виробники, що прибирали гній трактором. Ймовірно, фермери обирали прибирання трактором, щоб знизити початкові інвестиції, але вищі потреби в працівниках та в управлінні знизили ефективність праці.
Для всіх корівників, будівництво ґратчастих підлог було значно більш затратним в розрахунку на стійло-місце, ніж використання скреперних установок чи прибирання трактором. Miller (1998) порівняв затрати на будівництво та використання ґратчастих підлог із відповідними затратами на скреперні установки, та виявив, що, хоча потреба в інвестиціях в ґратчасті підлоги на 13.6% вищі ніж у скреперні установки, 10-річні затрати в розрахунку на корову були нижчими на 68.3%. Ці розрахунки не враховували питання впливу цих систем управління гноєм на здоров’я тварин.
Фіксація корів
Належна робота з тваринами вимагає сортування та фіксацію тварин для діагностики вагітності, лікування, і т.д. Самофіксуючі кормові решітки (так звані, хедлоки) включають механізм, що дозволяє спіймати та відпустити всіх корів вздовж кормового столу. В цьому дослідженні автори порівнювали ферми, де використовувалися хедлоки, з фермами, що використовували системи пальпаційних рейок в поєднанні з іншими системами (станки, робота з тваринами в доїльному залі, відбір тварин при поверненні з доїльного залу до корівника, фіксація тварин в загоні або стійлі). Хедлоки вимагають інвестицій в самофіксуючі механізми, ідеально по одному для кожної корови в хліві. Bolinger та ін. (1997) виявив, що надої молока та мастит не залежить від використання фіксації тварин хедлоками, при умові, що корови зафіксовані не більше ніж на 4 години підряд. Загалом, це дослідження не виявило значної різниці в надоях, продуктивності праці, зручності використання, в залежності від типу фіксації тварин.
Родильне відділення
Для належного управління сучасним молочним стадом, необхідно забезпечити родильне відділення для утримання та роботи з коровами під час отелення, щоб знизити стрес і контролювати можливість передачі хвороб. Окрема, дезінфікована площа є ключовою для успішної новотільної корови та програми заміщення корів. Основні альтернативи отелення, які використані фермерами в цьому дослідженні, -- це індивідуальні загони отелення та групові загони на глибокій підстилці. Дослідження ферм Пенсільванії (Heinrichs та ін., 1987) показало, що менше ніж 25% стад мали родильні загони будь-якого типу, і багато з них були в неналежному стані. В цьому дослідженні, майже у 76% стад з безприв’язним утриманням, більшість або всі тварини народжували в індивідуальних загонах або в групах на глибокій підстилці. Індивідуальні родильні загони вимагають більших затрат на будівництво і потребують більше ручної праці.
Ферми, що використовували індивідуальні родильні загони, залишилися більш задоволеними здоров’ям телят, ніж ферми, що використовували групові загони. Це відповідає вже існуючим дослідженням, які демонструють, що смертність телят нижча коли корови отелюються в індивідуальних стійлах боксах порівняно з отеленням у групових родильних загонах (Speicher та ін., 1986). Телята, народженні на груповій підстилці, піддаються впливу більш високим концентраціям хвороботворних організмів, ніж телята народжені в індивідуальних загонах. Дезінфекцію між отеленнями також частіше виконують у випадку індивідуальних загонів. Загалом вважають, що використання загонів для отелення забезпечує здоровіше середовище; проте, фермери в цьому дослідженні не спостерігали різниці в здоров’ї корів. Ферми, що використовували групову глибоку підстилку досягли зменшення потреби в людській праці, проте обидві групи однаково задоволенні роботою своїх працівників в цій сфері.
Перенаселення
Перенаселення корівника – це типове рішення для збільшення поголів’я без збільшення інвестицій в приміщення. Можливі проблеми щодо комфорту корів, зменшення поїдання сухої речовини, і зниження надоїв знеохочують багатьох виробників від таких практик. Проте, Friend та ін. (1977) виявили, що корівник може бути перенаселеним до 30% без негативного впливу на виробництво чи поведінку корів. Batchelder (2000) продемонстрував, що менше корів отримують належне годування після доїння і менше корів жують свою жуйку в перенаселеному корівнику. Менший час жування спричиняв підвищений ацидоз та частішу кульгавість. Британське дослідження (Leonard та інші, 1996) стверджує, що перенаселенні корівники можуть мати збільшений рівень кульгавості в результаті зменшеного часу лежання.
Рівень заселення корівників в цьому дослідженні розраховано діленням фактичної кількості корів на фактичну кількість стійло-місць. Стада було поділено на категорії в залежності від рівня перенаселення: неповне заселення (менше 100%), заселення на 100%, перенаселення 1-10%, перенаселення 11-20%, перенаселення 21-30%, перенаселення понад 30%. Дослідження не виявило значного впливу рівня перенаселення на рівень споживання сухої речовини, на середні надої молока, та на комфорт корів.
Інвестиції з розрахунку на стійло-місце були на такому ж рівні для всіх категорій перенаселення. Проте, інвестиції в розрахунку на корову зменшувалися з збільшенням рівня перенаселення, і були найменшими для корівників, що були перенаселенні від 21 до 30%. Для всіх корівників з безприв’язним утриманням, середній рівень заселення був 111% для чотирирядних корівників та 104% для шестирядних корівників.
Методи вентиляції
Більшість (57%) господарств не використовували вентилятори або розприскувачі, 24% використовували тільки вентилятори, 7% використовували тільки розприскувачі, та 11% використовували і вентилятори і розприскувачі. Для належного утримання корів необхідно забезпечити добрий рух повітря. Належна вентиляція, встановлена для покращення руху повітря, особливо важлива в літній час. Додаткові охолоджуючі вентилятори призначені для створення руху повітря над коровами для більш швидкої втрати тепла. Розприскувачі часто використовуються для зменшення впливу екстремальних температур на корів. Надмірні температури перешкоджають продуктивності тварин досягати свого генетичного потенціалу. Дослідження корів у Флориді (Strickland та ін., 1988) виявило, що в корівниках з вентиляторами та розприскувачами, корови мали вищий рівень споживання сухої речовини та виробництва молока, ніж у корівниках, що не мали додаткової вентиляції літом.
Середні надої в цьому дослідженні були вищими для стад, де використовувалися вентилятори, розприскувачі, або і вентилятори і розприскувачі. Будь-які довгострокові наслідки теплового стресу на корів, такі як знижений рівень репродуктивності, ослаблений імунітет, або більш часті випадки маститу, не вивчалися в цьому дослідженні.
Висновки
Виробники, що перейшли з прив’язного утримання на безприв’язне утримання залишилися задоволеними своїм вибором. Високої продуктивності можна досягнути як з новими, так і з реконструйованими корівниками, проте виробники більше задоволені новими приміщеннями. Загалом, чотирирядні та шестирядні корівники більш продуктивні, ніж дворядні та трирядні. Годівля в середині корівника дозволяє досягнути вищих результатів ніж інші типи годівлі. Серед нових корівників з безприв’язним утриманням, чотирирядним корівникам характерний вищий рівень перенаселення та вищий рівень середніх надоїв, порівняно з шестирядними корівниками. Не виявлено різниці в середніх надоях між фермами, що використовують для підстилки пісок або матраци. Пісок забезпечує більший рівень комфорту для корів, проте матраци більш зручні у використанні, мають менші експлуатаційні затрати, і більш зручні для управління гноєм. Скреперні установки, ґратчасті підлоги, та системи змиву, дозволяють значно полегшити видалення гною порівняно з використанням трактору. Індивідуальні загони для отелення дозволяють покращити здоров’я телят. Не виявлено негативного впливу перенаселення корівників на виробництво молока. Додаткова вентиляція дозволяє покращити виробництво молока, але зменшує чистоту корів.
Література
Batchelder, T. L. 2000. The impact of head gates and overcrowding on production and behavior patterns of lactating dairy cows. Pages 325–330 in Dairy Housing and Equipment Systems: Managing and Planning for Profitability, Camp Hill, PA. Natural Resource, Agric., and Engineering Service, Ithaca, NY.
Bewley,J., R.W.Palmer, D.B.Jackson-Smith, (2001), A Comparison of Free-Stall Barns Used by Modernized Wisconsin Dairies, Journal of Dairy Science, 84:528-541.
Bolinger, D. J., J. L. Albright, J. Morrow-Tesch, S. J. Kenyon, and M. D. Cunningham. 1997. The effects of restraint using selflocking stanchions on dairy cows in relation to behavior, feed intake, physiological parameters, health, and milk yield. J. Dairy Sci. 80:2411–2417.
Britten, A. M. 1994. Dairy free stall bedding systems and udder health. Pages 292–299 in Proc. Natl. Mastitis Counc., Natl. Mastitis Counc., Inc, Arlington, VA.
Friend, T. H., C. E. Polan, and M. L. McGilliard. 1977. Free stall and feed bunk requirements relative to behavior, production and individual feed intake in dairy cows. J. Dairy Sci. 60:108–116.
Heinrichs, A. J., R. E. Graves, and N. E. Kiernan. 1987. Survey of calf and heifer housing on Pennsylvania dairy farms. J. DairynSci. 70:1952–1957.
Leonard, F. C., J. M. O’Connell, and K. J. O’Farrell. 1996. Effect of overcrowding on claw health in first-calved Friesian heifers. Br. Vet. J. 152:459–472.
Midwest Plan Service. 1997. Dairy Free-stall Housing and Equipment. 6th ed. Iowa State Univ. Press, Ames, IA.
Miller, P. 1998. Cost comparison of slatted floor and scrape manure systems. Pages 363–369 in Proc. 4th Int. Dairy Housing Conf., St. Louis, MO. Am. Soc. Agric. Eng., St. Joseph, MI.
Norrell, R. J., and R. D. Appleman, (1981), Change of milk production with housing system and herd expansion. J. Dairy Science 64:1749–1755.
Rodenburg, J., and H. K. House. 2000. The impact of free-stall base and design on cow comfort. Pages 214–224 in Dairy Housing and Equipment Systems: Managing and Planning for Profitability, Camp Hill, PA. Natural Resource, Agric., and Engineering Service, Ithaca, NY.
Rodenburg, J., H. K. House, and N. G. Anderson. 1994. Free stall base and bedding materials: effect on cow comfort. Pages 286–291 in Proc. 33rd Annu. Mtg. Natl. Mastitis Counc., Natl. Mastitis Counc., Inc., Arlington, VA.
Smith, J. F., and J. Harner. 1997. Planning a Dairy Expansion. MF-2318. Kansas State Univ. Agric. Experiment Station and Cooperative Extension Service, Manhattan, KS.
Speicher, J. A., and W. G. Bickert. 1986. Relationship of free stall housing to management. Pages 85–91 in Dairy Free Stall Housing Symp., Harrisburg, PA. Northeast Regional Agric. Engineering Service, Ithaca, NY. Journal of Dairy Science Vol. 84, No. 2, 2001
Stahl, T. J., B. J. Conlin, A. J. Seykora, and G. R. Steuernagel.1999. Characteristics of Minnesota dairy farms that significantly increased milk production from 1989 to 1993. J. Dairy Sci. 82:45–51.
Stowell, R. R. 2000. Sand for bedding. Pages 226–234 in Dairy Housing and Equipment Systems: Managing and Planning for Profitability,
Camp Hill, PA. Natural Resource, Agric., and Engineering Service, Ithaca, NY.
Strickland, J. T., R. A. Bucklin, D. K. Beede, and D. R. Bray. 1988. Sprinkler and fan evaporative cooling for dairy cattle in Florida. Am. Soc. Agric. Eng. Paper No. 88-4042. Am. Soc. Agric. Eng., St. Joseph, MI.
Valde, J. P., D. W. Hird, M. C. Thurmond, and O. Osteras., (1997), Comparison of ketosis, clinical mastitis, somatic cell count, and reproductive performance between free stall and tie-stall barns in Norweigan dairy herds with automatic feeding. Acta Vet. Scand. 38:181–192.